Дід напустив із люльки туману,
І цей туман сповив усе довкола,
Стоять у білому пахучому диму,
І верби, й клени, і стрункі тополі.
Стоять замріяні на ганку у весни.
Ще тільки сніг зійшов,
І їх ще не порушив спокій,
Ще залишилось півгодини до весни,
І всесвіт ще закоханий у сни.

Ось у таку чудову пору юної весни ми вітаємо всіх жінок з їх святом.
Дівчинка, дівчина, жінка, бабуся.Сестра , дружина, подруга, колега. Та для кожного з нас найрідніша іпостась жінки – це мати¬.

О доле наших матерів,
Завжди чекати, виглядати,
Надіятися що в житті,
Ще будуть кращі дні ніж ті,
І щастя дітям дарувати,
І від біди їх захищати…
Матусю! До ста літ живи,
Мене молитвою своєю борони,
Бо поки ти живеш у цьому світі,
Є в мене сили вірити, надіятись, любити!

Жінка, найзагадковіше створіння у всесвіті. То вона грайлива як кішка, то люта як пантера. Слова її часом як теплий вітерець, а спробуй сказати щось проти, розпочинається справжня буря.

Сучасна дівчина  - яка вона, скажіть,
То драні джинси в моді, а то вишита кофтина.
Тверда, як сталь, тендітна як вуаль,
Та перш за все то є – людина!
Свої печалі, радості, жалі,
Переживає все вона в квадраті.
То ж будьмо сильними і ніжними до них,
Даруймо радість. Бо дівчата того варті.

Та хто б вона не була за професією, скільки б їй не було років за паспортом, і скільки б шрамів не було на її тендітній душі, жінка завжди залишається жінкою. Такою ж чарівною, неповторною, якою її створив Господь. Бо сама вона є втіленням Землі, весни і любові.
Бажаю вам з роси й води,
В душі хай проліски розквітнуть ніжні,
Якби ви знали дорогі жінки,
Які ж ви справді дивовижні,
Й тоді, коли з дійницею у хлів,
Й тоді, коли у башмаках на подіум,
Ми все одно закохані у вас,
Ми всі вас любимо,
Ні, ми вас обожнюєм.